Білі комірці проти зброї - Віктор Пинзеник пояснив, як працюватиме служба фінансових розслідувань за вимогами МВФ (+текст)

20.04.2017 13:00

У розкритті фінансових злочинів потрібно мати голову, а не кулемет, - Віктор Пинзеник

«Маскі-шоу» вже не на часі, бо Україна має потужний Інтелектуальний потенціал. Саме тому податкову поліцію переформотовують у службу фінансових розслідувань, - пояснив в ефірі "Радіо-Ера" представник Комітету Верховної Ради з питань бюджету Віктор Пинзеник.

Наскільки ефектиніше за силовиків молоді і талановиті «ботани» розкривають фінансові схеми, екс-міністр фінансів знає з власного досвіду

 

 

Наш гість – член комітету ВР України з питань бюджету, фракція БПП, екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник. Рішення Ради НБУ про затвердження розподілення прибутків НБУ. Регулятор до держбюджету перерахує 44 з лишком млрд. грн. Що це за гроші?

 

Це зовсім різні речі, але це не прибуток. НБУ не є комерційною структурою і не має права заробляти гроші. Це так зване перевищення доходів над видатками, які перераховуються в бюджет. Ця цифра передбачена законом про бюджет на поточний рік. Я економіст, я говорю так, як це по суті означає. НБУ не заробляє прибутку. Тому що він не має права заробляти прибутку.

 

Звідки вони  візьмуться? І чи завжди НБУ перераховував гроші?

 

Завжди відбувалося. Але єдине, що в таких розмірах ніколи не було. Це пов’язано з тим, що ніколи раніше НБУ не мав в своєму портфелі стільки зобов’язань уряду. Або цінних паперів уряду, по яких уряд платить відсотки, велику частину яких НБУ повертає до бюджету. Але це не єдина стаття доходів НБУ. НБУ заробляє також від рефінансування комерційних банків, за які вони теж платять відсотки НБУ.

 

Які перспективи НАБУ щодо розслідування рефінансування банків?

 

Очевидно, це питання не до мене, оскільки я не є слідчий, не є прокурор і якщо є там якісь приводи для проведення слідчих дій, то очевидно, це треба звертатися до відповідного агентства, а я економіст.

 

Хто отримає активи ліквідованих банків? Йдеться про цифру 400 млрд. грн.

 

Ніхто не повинен отримати. Це є ресурси, від продажу яких мають кошти повертатись вкладникам банків. Це великий ресурс, і банки, які збанкрутували, вони мають велике зобов’язання в першу чергу перед фізичними особами. І це не має робити бюджет, як це відбувається останні роки, а це в першу чергу мають бути продані активи або кредити, які хтось отримав і не повернув, а кошти повернуті вкладникам.

 

Але те, що відбувається на практиці, то можуть ці гроші забрати представники влади.

 

Ні. Забрати ці активи ніхто не може. Але є очевидним ставити питання щодо процедури продажу. Тут, очевидно, питання є. Це право є в Фонду гарантування вкладів. Це не компетенція НБУ, а Фонду гарантування вкладів. На цю проблему, судячи з того, що є меморандум з МВФ, забув увагу МВФ. Тому що, на мій погляд, від ліквідації банків сума отриманих коштів могла бути значно більша. Не всі кредити є так званими поганими . Допустимо, я не маю кредитів, але якщо я б комусь заборгував, то я здатний повернути кредит. Якщо я заборгував банку, то цей актив можна продати за дуже високу ціну. Не всі мають однакову ціну, але це немала сума, яка б мала піти на вирішення проблем зобов’язань померлих банків перед своїми вкладниками.

 

Наскільки оновлені чи дійсно всі ці банки, які зникли, мали зникнути і вони були зомбі-банками?

 

Я оцінюю цей процес позитивно. Уявіть собі, що в людському організмі є загниваюча якась тканина. Вона гниє. Якщо її не вирізати вчасно, то вона почне отруювати весь людський організм. Те, що відбувалося виведення мертвих банків зі здорового тіла економіки, це добрий процес. Цей процес, який дуже болісний, непростий, але без якого немає шансів на те, що українська економіка буде оздоровлена. Бо здорова українська економіка потребує здорового банківського сектору. Тому цей процес, безумовно, позитивний.

 

Як ми можемо зараз відповісти всім тим слухачам і глядачам, які переконані, що ми позбулися половини банків і це похитнуло довіру до банківської системи? Люди елементарно не можуть це зрозуміти.

 

Ніхто тут не може ганятися за кількістю. Не стояла мета ліквідувати половину банків. Можна зберегти всі банки. Проблема не в тому, щоб зберегти банки, а зробити їх здоровими. Задача цього оздоровлення полягає в тому, щоб якраз відновити довіру до банків. Яка користь того, що тримається напівтруп, який поховає не тільки себе? Бо банки – специфічна структура, які розпоряджаються завжди чужими грішми. І коли банк тоне, то завжди постраждає від цього не тільки фізична особа, але і юридичні особи, які там тримають. Тому щоб люди впевнено тримали гроші в банку, одна із важливих речей – ці банки мають бути здоровими. Цей процес відбувається не тільки шляхом ліквідації банків. Рекапіталізація банка або так зване відновлення капіталу банків, які в першу чергу мають робити власники банків.

 

Тобто кількість в даному випадку це не аргумент?

 

Може бути тисяча, десять тисяч банків, але хай вони будуть здоровими. Але, на жаль, українські банки мали проблеми. І не можна допускати ситуації, коли банки зупиняють свою діяльність. Коли людина прийшла провести платіж, вона не може провести платіж. Коли людина прийшла зняти депозит, і вона не може зняти депозит. Тому в Україні потрібен банківський сектор здоровий. Тому частина цієї роботи, не влізаючи в деталі того, як це робилося, є правильна.

 

Курс гривні звичайно міг нас не порадувати. Гонтарєва йде з курсом 26,80, а прийшла з геть іншим, в два з половиною рази меншим.

 

В економіці ніколи дія і наслідки не співпадають в часі. Вони завжди розведені. Інколи розведені роками. Уявіть собі таку просту ситуацію. Сім’я втратила роботу. Мають заощадження 200 тис. грн. Рік прожили – спожили частину. Прожили другий рік – спожили частину. Здається, проблем немає. На третій рік ні заощаджень, ні роботи немає. Проблема ж виникла не на третій рік. Вона виникла раніше. В 2011 році Україна мала 38 млрд. дол. резервів. На початок 2013 року було 20 млрд. дол. 18 млрд. дол. зникло. На початок 2014 року їх було 7,5 млрд. дол. Це ніщо інше, як приховане проїдання запасів. Насправді проблеми зароджувались давно. Не менше 10 років. І в період девальвації вони нагромаджувались. І те, що стало з гривнею, то гривню не відпустили. Вона сама прорвалась. Бо її не можна було тримати. Якби вчасно приймалися рішення, то ми б ніколи не бачили стрибків курсу, і ми б не бачили курсу, який би вимірювався двозначним числом. Але рішення для цього треба було приймати не в 2014 році, а значно раніше.

 

Як нам далі з усім цим бути?

 

По деяким питанням прийняті рішення. Наприклад, відпущений курс. Це давно мало бути зроблено, і він робить свою справу. В Україні вже 3 роки підряд у нас позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Тобто притік валюти від продажу товарів перевищує їх витрату на придбання імпорту. Хоча попередні роки завжди була велика мінусова різниця. Де є проблема? Проблема є в боргах. Зовнішніх боргах. Хоча і тут відбулося зрушення 29 млрд. зменшення зовнішніх боргів. Оскільки у нас торгівля дає трішки більше виручки, то це дозволяє поступово вирішити проблему боргів. Але проблема боргів залишається. І тут дуже важливо отримання тимчасового кредитування для того, щоб країна поступово зменшила борги і наростила резерви. І виклик для курсу лежить в проблемі кредитування і в проблемі дефіциту бюджету.

 

10 ключових вимог МВФ до України. Чого не зможе виконати Україна? Що зможе?

 

Якби хтось із наших слухачів наїхав на МВФ, то це має  право така думка існувати. Але коли мова йде про чиновників то вони повинні бути коректними в стосунках з головним кредитором, від якого ми дуже залежні в сучасних умовах. Я мало стежу за багатьма такими полеміками, але ваше запрошення спонукало мене подивитися. Я, чесно кажучи, не зовсім зрозумів суті цієї полеміки. Тому, що один говорив про те, що ви не маєте, чим платити пенсії. А другий говорить, що нам треба міняти пенсійну систему. Тільки я не можу зрозуміти, яке відношення одна проблема має до другої. Бо 12 млн. пенсіонерів українських абсолютно не хвилює нова пенсійна система. Тому що вони ніколи не будуть отримувати, вони будуть отримувати існуючі пенсії. Існує проблема неможливості виплат пенсій. Пенсійний фонд здатний виплачувати середню пенсію на початок року 1800 грн. Пенсійний фонд здатний виплачувати тільки половину. Тобто проблема, яка давно назріла і перезріла і яка потребує рішень. Уникати цих рішень не можна. Бо це і так жалюгідний розмір пенсій. Там не вистачає на сьогодні 140 млрд. грн. Не вистачає для виплати нинішніх розмірів пенсій. Не говорячи про якісь підвищення і т.д., тут треба приймати рішення. Тим більше, що цей рівень пенсії є дуже низьким. Це вже непрості рішення, які мусить приймати українська влада, якщо думати про майбутнє пенсіонерів. Бо це проблема виплати не тільки цього року. Ця ж проблема кожного року виникає. Це не разова проблема.

 

В який спосіб можна врівноважити і залатати цю діру?

 

Є кілька способів. Перший спосіб – збільшується виплата в Пенсійний фонд. Це податки. Другий спосіб – або ми зменшуємо розмір пенсій. Третій – або ми зменшуємо кількість отримуючих пенсій. Четвертого способу не дано. Можна комбінувати, поєднувати ті чи інші способі. Найгірше в цій ситуації нічого не робити. Ми, на жаль, дійшли до ситуації, коли не рухати пенсійний вік неможливо. Є варіант інший, який уряд розглядає. Це варіант, пов’язаний зі збільшенням трудового стажу. Не рухаючи пенсійний вік. Але частину людей все одно він зачіпає через пенсійний вік. Але передувати цьому рішенню має усунення несправедливості, якій 25 років в Україні, це скасування пенсійної системи. В Україні, якщо буде проведена реформа солідарної частини пенсій, має бути прийнятий єдиний для всіх громадян пенсійний закон. І умови призначення пенсії в усіх громадян мають бути однакові. Бо це одна із кричущих несправедливостей, при якій говорити про стаж, про пенсійний вік, я вважаю, недопустимо. Треба спочатку всім сказати, що ми дотримуємося норм Конституції. Всі громадяни, всі пенсіонери рівні перед законом. Про це, на жаль, треба говорити і кричати, бо в парламенті час від часу зовсім недавно проштовхується далі рішення по спеціальній пенсійній системі. Причому розмір там такий пенсій, який я називаю словом «непристойний». Останній закон йшов про КС, за яким розмір пенсій мав бути понад 200 тис. грн. Там багато було авторів. Список цих авторів кожен слухач може знайти на сайті ВР.

 

Багато листів ми отримуємо з приводу земель сільськогосподарського призначення. Чи є у вас бачення  про те, чи необхідно відкривати ринок?

 

Він і так є. В підпільній формі, де легко обманути людей, де немає можливості вибрати конкурентного покупця і отримати пристойну ціну. Питання зараз не йде в площині, продавати чи не продавати землю. Вона давно передана в приватну власність. Вона вже 20 років тому передана в приватну власність. Стоїть просто дуже просте питання: чи дати право громадянам України скористатися своїм правом приватної власності? Це не означає, що вони повинні її продати. Вони повинні мати таке право. Бо таке право дозволяє використовувати такий добрий інструмент залучення коштів селом, як іпотека. Але право приватної власності на землю вкрай важливе для залучення інвестицій. А попри багато негараздів, які в нас є, аграрний сектор – один з таких секторів, який навіть в умовах багатьох економічних невизначеностей, в умовах війни, потрясінь здатен залучити немаленькі кошти, немаленькі інвестиції, які здатні піднімати українське село.

 

Відставка голови Фонду держмайна. Які перспективи приватизації ви бачите?

 

Не тільки голова це визначає, а це залежить від переліку об’єктів, які визначені до приватизації. Ці рішення ніколи не відносились до компетенції голови Фонду держмайна. Тому ту важлива націленість всіх на ці рішення. В меморандумі з МВФ передбачено навіть перелік об’єктів. Це важливо не тільки з точки зору отримання коштів. Це важливо як процес залучення інвестицій в Україну, як сигнал правильних змін української економіки. Ці об’єкти давно на слуху були. Я не учасник переговорів.

 

Слухач: Ви не вважаєте, що є ще один шлях. Це щоб наш бізнес, наші олігархи платили достойні податки так, як платять в усіх країнах?

 

Коли я говорив про податки, я не мав на увазі тільки коли платять податки звичайні люди. Якщо говорити чесно, то платять податки звичайні люди. Завжди вони платять. Юридичні особи або підприємства всього-навсього агенти, які передають. Ми оплачуємо, купуючи товар. Звичне уявлення, що ПДВ платить бізнес. Та нічого подібного. Це ми, купуючи воду в магазині, ми оплачуємо не тільки за ціну води, а платимо ПДВ. Мова йде не тільки про збільшення податків, а збільшення сум сплати. Тобто закриття різного роду схем, лазівок і т.д. Чи є такі можливості? Звичайно є. І в першу чергу ними потрібно користатися. Я свідомо вживаю ті рішення, про які прийнято замовчувати. Немає одного такого рішення, яке б вирішило пенсійну проблему. Це має бути пакет рішень, але не можна виключати з цього пакету рішень, бо проблема дуже гостра, не можна обійти питання віку пенсійного. Але це цілий набір рішень. В першу чергу мають бути прийняті рішення, які з моральної точки зору в першу чергу мають бути реалізовані. Бо несплата податків в умовах, коли такі гострі проблеми, це ще і моральна проблема. Тому коли поруч є люди, які не можуть половину пенсій отримати і отримують мізерну пенсію, а частина далеко не бідних людей уникає сплати податків, то це недопустимі речі. В першу чергу треба зусилля зосереджувати на тому, щоб таких речей не було. Я завжди звертаю увагу на такий баланс рішень.

 

Чи не важко вам бути представником БПП, розуміючи, що люди живуть в країні погано?

 

Від того, що я зараз буду рвати на собі сорочку і говорити, що люди повинні жити краще, нічого ж не зміниться. Люди не можуть жити краще, якщо не буде підніматися економіка. Якщо економіка піднялась на 2,3% минулого року, то це тільки покрило незначну частину спаду попередніх двох років. Ми за останні три роки в мінусі йдемо. В мінусі близько 13-14%. А це означає, що економіка не дає можливість жити нам краще. Проблема не в папірцях. Я зі страхом чую деякі гарні заклики – давайте роздамо стільки-то. Проблема не в папері. Я хочу, щоб людина, яка отримала в кишеню папірці, вона знала, що в магазині зустріне не вища ціна, а відповідна продукція. Тому ключова проблема, яку Україна має вирішити, це створення клімату для інвестицій. Тільки інвестиції піднімають економіку. Що дає робочі місця, підняття заробітної плати, дає додаткові податки і дає додаткові реальні доходи. Я говорю про реальні доходи, а не те, що намальовано на папері.

 

Але інвестиції не поспішають приходити, і один з пунктів зобов’язань посприяє тому, що приходити вони будуть, тому що має ВР ухвалити закон про створення служби фінансових розслідувань. Ця служба, на яку покладається МВФ.

 

Трішки, мабуть, їхня роль буде інакша. Але важлива роль. Мова йде про заміну податкової міліції. Те, що передбачено в зобов’язаннях України, мова йде про те, щоб позбавити цих людей зброї. Щоб припинити це маски-шоу, що це цивільний орган. Це білі комірці. Бо тут треба голову, а не автомати і кулемет. Така служба вкрай важлива, і вона буде частиною Міністерства фінансів.

 

Як часто ви спілкуєтеся з молодими і вони приходять і кажуть: пане Вікторе, я готовий на те?

 

Я не говорив про те, що вони в службу підуть. Я говорю про те, що вони є. Всюди, де я працював, я зустрічав талановитих людей. Проблема країни не є в тому, що немає талантів. Проблема, чи потрібні вони в тій чи іншій системі? Ми звертаємося до проблеми політичного запиту. Чи є замовник таких речей? Бо коли є бажання щось робити, то дуже непрості речі можна робити. Це головна проблема, це головний дефіцит, який переслідує країну не перший рік, і це той дефіцит, про необхідність подолання якого я постійно говорю, говорю, говорю. В першу чергу треба, щоб ми всі думали, коли ми вповноважимо когось приймати рішення за нас. Бо талановитих людей є немало. Це люди різного віку. Не тільки молоді.

 

Слухач: А не здається вам, що ніяких зобов’язань перед МВФ народ України не має? Просто кожна влада, яка приходить, вона набирає боргів, а народ все бідніє і бідніє.

 

Український народ не править державою. Він делегує це право на виборах, вибираючи парламент, обираючи президента, від імені українського народу ці конституційні органи беруть певні зобов’язання. Я говорю не про державні борги в даному випадку. Проблема лежить трішки в іншій площині. Україна здійснює постійні виплати за кордон. І є надходження з-за кордону. Ці виплати ми не робимо в гривні. Якби проблема була в гривні, то нам, можливо, не потрібен був би МВФ. Але проблема є в зовнішніх платежах. І НБУ надрукувати долари не може. І МВФ є останній інститут, до якого можна звертатися. В нас раніше ніколи не було таких проблем. Були колись. Але був великий період, коли ми спокійно жили без МВФ, тому що Україні позичали. Ми не мали боргів. Ми не мали таких проблем. Бо проблеми дуже легко творяться. Дуже важко їх розв’язувати. Але це не означає, що їх не можна розв’язувати. В боргових проблемах, крім державного боргу, є певні позитивні моменти. Я їх бачу і розумію і знаю їх важливість. Є просто проблема часу з тим, щоб країна отримала стабільну, прогнозовану гривню. Бо більшість викликів для гривні знято, але деякі ще лишились, і їх треба забрати. Вони не такі прості для рішень, бо це проблема, пов’язана з дефіцитом бюджету. Те, що ми говорили з дефіцитом Пенсійного фонду, ми повинні перестати жити з дефіцитом, бо це провокує борг. Ми повинні вкладатись в межах того, що заробляємо.

 

Слухач: По якому праву пан Стельмах отримує пенсію 100 тис.?

 

Воно не просто зачіпає. Мене обурює. Я киплю, коли бачу подібні закони в парламенті, які продовжують приймати. Я проголосував проти такого закону. Тому що не може бути двох сортів пенсіонерів. Всі мають бути за одними правилами. Навіть та частина, яким призначені пенсії за спеціальною пенсійною системою, повинні бути вжиті додаткові заходи. Мій підхід – що всім має бути перерахована за єдиними правилами.

 

Джерело: Ера Медіа
2017-04-20 13:34:37
Loading...


Європарламент схвалив надання безвізу Україні. Чи потрібен він Вам?
Голосувати